Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/ворін

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
В
ворін
Берлін: Українське слово, 1924

Во́рін, рона, м. Воронъ. Мир. ХРВ. 70. Ум. Воріне́ць. Ой по дівчині отець-мати плаче, а по козаку чорний ворінець кряче. Лис. VI. № 32.