Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/ворітця

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
В
ворітця
Берлін: Українське слово, 1924

Ворітця́, тець, мн. 1) Ум. отъ ворота. 2) Калитка. Зачиняй ворітечка й ворітця, а не пускай Василечка молодця. Рк. Макс.