Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/відбуча

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
В
відбуча
Берлін: Українське слово, 1924

Відбу́ча, чі, ж. = Відбуток. Нехай дурний мужик на всіх робить, за всіх платить, хай одбуває одбучі. Мир. ХРВ. 387. Я відбуду за гріхи відбучу. К. ПС. 139.