Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/відганяти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
В
відганяти
Берлін: Українське слово, 1924

Відганя́ти, ня́ю, єш, сов. в. відігна́ти, віджену́, не́ш, гл. Отгонять, отогнать. Курка як співа, то відганяє ворогів. Чуб. I. 58.