Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/відгромлювати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
В
відгромлювати
Берлін: Українське слово, 1924

Відгро́млювати, люю, єш, сов. в. відгроми́ти, млю́, миш, гл. Отбивать, отбить силой, отражать, отразить. Він (рештант) і пакет одгромив у мене: мене схопив за груди та зіпхнув з воза, а сам з возом і з пакетом хо́да. Новомоск. у. (Залюбовск.).