Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/віл

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
В
віл
Берлін: Українське слово, 1924

Віл, вола́, м. 1) Волъ. Ой воли ж мої та половії, чом ви та не орете? Нп. 2) Родъ дѣтской игры. Ив. 21. Ум. Во́лик, во́личок, во́лонько. Ой везут козака, везут козаченька та сірими волоньками. Гол.