Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/віта

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
В
віта
Берлін: Українське слово, 1924

Ві́та, ти, ж. Вѣтвь (употребл. преимущ. во мн. ч. ві́ти). Долина глибока, а калина висока, аж на землю віти гнуться. Мет. 80. Ум. Ві́тонька, ві́точка, ві́тка.