Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/гаморити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Г
гаморити
Берлін: Українське слово, 1924

Гамори́ти, рю́, ри́ш, гл. Кричать, шумѣть. Желех. Подольск. Люде гаморят, дерево тріщит, сичит, солома прискає, огонь шепотит (на пожежі). Гн. II. 30. Жінка гаморить на мене, теща і всі гості якось косо дивлються. Грин. II. 178.