Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/гамулець

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Г
гамулець
Берлін: Українське слово, 1924

Гаму́лець, льця, м. Узда. Гаму́лець упра́вити. Надѣть узду, переносно: смирить, обуздать. Шкода відбрикуватись!… Ми вправимо гамулець вам. К. ПС. 55.