Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/гилити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Г
гилити
Берлін: Українське слово, 1924

Гили́ти, лю́, ли́ш, гл. 1) Подбивать мячъ гилкою. 2) Бить палкою свинку (деревянный шаръ) въ игрѣ въ гилу. Ив. 13. 3) Бить, колотить. Він усіх гилить, нікому не змиряє. Екатериносл. у. 4) Много набирать, накладывать и т. д. Лохв. у.