Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/глуздити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Г
глуздити
Берлін: Українське слово, 1924

Глу́здити, джу, диш, гл. Бить, стегать. Берет довгу запруту і глуздит їх. Драг. 121.