Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/глупуватий

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Г
глупуватий
Берлін: Українське слово, 1924

Глупува́тий, а, е. Глуповатый. Оженився дурний та взяв глупувату, та не знали, що робить — запалили хату. Ном. № 9014.