Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/годованець

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Г
годованець
Берлін: Українське слово, 1924

Годо́ванець, нця, м. 1) Воспитанникъ, вскормленникъ. Приняв був до себе якогось сироту Петра за годованця. Котл. НП. 355. 2) Крестьянинъ, который завѣщаетъ кому либо свое имущество, за что наслѣдникъ долженъ до смерти кормить и поить завѣщателя. Шух. I. 52. 3) Животное, откармливаемое на убой. Вже всюди вправилась, тільки ще зосталось бур'яну насікти для годованців. Св. Л. 9.