Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/горобець

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Г
горобець
Берлін: Українське слово, 1924

Горобе́ць, бця́, м. 1) Воробей. Веселий як горобець. Ном. № 8471. Води — горобцеві по коліна. Ном. № 14048. 2) Названіе вола цвѣтомъ подобнаго оперенію воробья. КС. 1898. V. II. 42. 3) Родъ орнамента на писанкахъ. МУЕ. I. 205. Ум. Горо́бчик, горо́бчичок. Горобчичок манісінький, на ніженьку кривісінький. Грин. III. 662.