Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/горішній

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Г
горішній
Берлін: Українське слово, 1924

Горі́шній, ня, нє. 1) Верхній, наверху находящійся. Подивиться козак Нечай в горішню кватирку. Гол. I. 8. Горішній навій. МУЕ. III. 17. Камінь у млині буває горішній і долішній. Каменец. у. Горішній одвірок над хатніми дверьми. ЕЗ. V. 204. 2) Выше по теченію лежащій. 3) О вѣтрѣ: сѣверный (на Днѣпрѣ). Мнж. 148. Сѣверо-восточный (Кубань). О. 1862. V. Кух. 37. Горі́шній бік у полотні́. Лицевая сторона полотна, которая при вышиваніи обращена къ швеѣ. Шух. I. 154. 4) Чердачный. Горішнє вікно. 5) Горі́шня ха́та. Та изъ хат (комнатъ), которая находится въ сторону горъ (въ подгорныхъ мѣстностяхъ). Шух. I. 95.