Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/грабарь

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Г
грабарь
Берлін: Українське слово, 1924

Гра́барь, ря, м. 1) Землекопъ, лопатникъ. 2) Гробокопатель. Звелів наш полковник іти грабарам помагати побитих ховати. Федьк. А грабарові дам стару кожушину, шоби на мені висипав велику могилу. Грин. III. 285.