Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/грабати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Г
грабати
Берлін: Українське слово, 1924

Гра́бати, баю, єш, гл. 1) Гресть. Грабати сіно. Вх. Лем. 405. 2) Разгребать. На те курка грабає, щоби що виграбала. Ком. Пр. № 958.