Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/грамота

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Г
грамота
Берлін: Українське слово, 1924

Гра́мота, ти, ж. 1) Грамота. У руках царська грамота. К. ЧР. 338. 2) Грамота, умѣнье читать и писать. Уже воно й грамоти бралось.