Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/гуркотати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Г
гуркотати
Берлін: Українське слово, 1924

Гуркота́ти, кочу́, чеш, гл. 1) Грохотать, стучать. 2) Ворковать. Ой ну люлі, люлі! налетіли гулі, стали гуркотати, що дитині дати. Дѣтск. пѣсня. Ой голуб гуде, голубка гуркоче. Чуб. V. 280.