Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/гусла

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Г
гусла
Берлін: Українське слово, 1924

Гу́сла и гу́слі, сел, ж. мн. 1) Гусли. Ой ти, Давиде, свої гусла стрій! Чуб. III. 384. На гуслі грає, красно співає. Чуб. III. 274. 2) Скрипка. Вх. Уг. 234. Въ свадебной пѣснѣ: Гусла гудуть, до двора йдуть. Наряжайся, дівко Марусю, бо возьмуть тебе. Мил. Св. 35. Гусла загули.... Гуляє князь, гуляють гості, ревуть палати на помості. Шевч. 331. Ум. Гу́сленьки. Грин. III. 473, гу́слоньки, гу́совки. Та все стиха у гуслоньки грає. Мет. 260. Гусовки шмарте до гусевниці. АД. I. 37.