Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/диб

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Д
диб
Берлін: Українське слово, 1924

Диб! меж. отъ глаг. дибати. Говорится маленькимъ дѣтямъ, когда они становятся на ноги. Диб, диб, доню! Харьк. у. Также и о взрослыхъ. Я на місті була, я горілку пила: диб, диб на село, кив, морг на його. Ном.