Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/дивота

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Д
дивота
Берлін: Українське слово, 1924

Диво́та, ти, ж. 1) Удивленіе. 2) Удивительная вещь. То не дивота, що до чарки охота.