Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/диминиці

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Д
диминиці
Берлін: Українське слово, 1924

Ди́миниці, ць, ж. мн. Родъ опухоли въ паху, подъ мышками. Каменец. у. См. Дімениця.