Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/димний

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Д
димний
Берлін: Українське слово, 1924

Ди́мни́й, а, е. 1) Дымный, курной. Не видно було ні димних печей, ні бочок, ні возів з припасами. К. ЧР. Димна хижа. Курная изба. Вх. Лем. 410. 2) Дымчатаго цвѣта. Мак повний усякий: червоний, перістий і димний. О. 1862. IV. 72.