Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/добровільний

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Д
добровільний
Берлін: Українське слово, 1924

Доброві́льний, а, е. Доброжелательный. Да чи він (батько женихів) добрий, да чи добровільний, да чи такий, як мій рідний. Мет. 147.