Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/доброгласний

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Д
доброгласний
Берлін: Українське слово, 1924

Доброгла́сний, а, е. Благозвучный. Страдання мученика Степана прославляємо, у тимпані доброгласнім піснь йому воспіваємо. Чуб. III. 180.