Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/доброчинець

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Д
доброчинець
Берлін: Українське слово, 1924

Доброчи́нець, нця, м. = Добродій 1. Пів світа сходи, — другого такого доброчинця не надибаєш. Кост. 7. 80.