Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/дорубувати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Д
дорубувати
Берлін: Українське слово, 1924

Дору́бувати, бую, єш, сов. в. доруба́ти, ба́ю, єш, гл. Дорубывать, дорубить. Дорубай оті дрова та повкидай у хлівець, шоб не мокли на дощі. Харьк. у.