Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/досвідчати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Д
досвідчати
Берлін: Українське слово, 1924

Досвідча́ти, ча́ю, єш, сов. в. досві́дчити, чу, чиш, гл. 1) Свидѣтельствовать, посвидѣтельствовать, засвидѣтельствовать. 2) Испытывать, испытать, узнавать, узнать по опыту. (Шевченко) добре на самім собі досвідчив усього, що сердешний люд терпів під тим ярмом. Передм. до Кобз. Шевч. 1867. 3) Доказывать, доказать.