Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/досукувати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Д
досукувати
Берлін: Українське слово, 1924

Досу́кувати, кую, єш, сов. в. досука́ти, ка́ю, єш, гл. Досучивать, досучить. Оце сяду та ниток досукаю. Богодух. у.