Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/дрохва

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Д
дрохва
Берлін: Українське слово, 1924

Дрохва́, ви́, ж. Драхва. Грин. II. 158, 157. О. 1861, XI. 100. Зосталась цариця серед степу одним одна. Однак не покида її Господь: підійде до неї дика коза, от вона подоїть молочка та й нап'ється; поналітають до неї дрохви, хохітва і нанесуть яєчок. Стор. I. 74. По кущах між дерезою ходять дрохви табунами. Щог. В. 53.