Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/дружно

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Д
дружно
Берлін: Українське слово, 1924

Дру́жно, нар. Дружно, въ согласіи. З хазяїном я жив дружно. Стор. I. 228. Ум. Дружне́нько. Жили дружненько ті дві жінки, мов би куми або ятрівки. Сніп. 207.