Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/дружчити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Д
дружчити
Берлін: Українське слово, 1924

Дру́жчити, чу, чиш, гл. Быть дружкою. Дружечка пишненька.... не дружчила нікому, перший раз ся придало і то ся не вдало. О. 1862. IV. 6. См. Дружкувати.