Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/дяків

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Д
дяків
Берлін: Українське слово, 1924

Дякі́в, ко́ва, ве. Принадлежащій дьячку, дьячковскій. Оттак чини, як я чиню: люби дочку аби чию, хоч попову, хоч дякову, хоч хорошу мужикову. Нп.