Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/дівчинин

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Д
дівчинин
Берлін: Українське слово, 1924

Ді́вчин, ді́вчинин, на, не. Дѣвушкинъ. Що любив і кохав, собі дівчину мав як зіроньку ясну, та за дівчиними та за ворогами покидаю нещасну. Мет. 24. Ой ішов же я через дівчинині сіни. Чуб. III. 174.