Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/дідинець

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Д
дідинець
Берлін: Українське слово, 1924

Діди́нець, нця, м. Дворъ. А взяв я їй за рученьку, взяв я їй за обі, запровадив чрез дідинець до покою к собі. Гол. III. 26.