Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/дідунь

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Д
дідунь
Берлін: Українське слово, 1924

Діду́нь, діду́ньо, ня, м. 1) Дѣдушка. Св. Л. 274. Помолись, дідуню, за умершого татуня. Чуб. III. 28. Ум. Діду́нечко. Чуб. V. 1130. 2) Діду́нь. Насѣк. Dorcadion holosericeum. Вх. Зн. 78.