Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/дідів

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Д
дідів
Берлін: Українське слово, 1924

Ді́дів, ова, ве. Дѣдовъ, принадлежащій дѣду. Дідова дочка. Дідового сусіда молотники. Ном. № 9350. Пан глянув на дідів город. Чуб. Зробила дідовій дочці так, щоб вона козою побігла. ЗОЮР. II. 24.