Словарь української мови (1924)/жир

by Борис Грінченко

◀ жинзівер

Словарь української мови Борис Грінченко Ж жир

жиркувати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Жир, ру, м. 1) Жиръ. То з жиру дуріють; собаки з жиру казяться. Ном. № 10800. 2) Кормъ, пропитаніе, добыча (у дикихъ звѣрей). Качки полетіли на жири. 3) Орѣшки изъ дерева букъ. Каменец. у. 4) Трефовая масть (въ картахъ). К. С. 1887. VI. 463. Ум. Жиро́к.