Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/житник

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Ж
житник
Берлін: Українське слово, 1924

Жи́тник, ка, м. 1) Жукъ, появляющійся, когда наливается рожь въ колосѣ. 2) Человѣкъ, крестьянинъ (въ загадкѣ): Підбігла лепетя: вставайте, житники, сідайте на вівсяники, доганяйте шурду-бурду, однімайте штрики-брики (собака, люде, коні, вовк, вівця). Ном. № 294, № 122.