Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/жінчин

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Ж
жінчин
Берлін: Українське слово, 1924

Жі́нчин, на, не. Женинъ, принадлежащій женѣ. Він в жінчиних мотнувсь патинках. Котл. Ен. Хома з того часу зарікся коней купувати та жінчине вередування сповняти. Рудч. Ск. II. 177.