Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/загоджувати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
З
загоджувати
Берлін: Українське слово, 1924

Заго́джувати, джую, єш, сов. в. загоди́ти, джу́, ди́ш, гл. Задабривать, задобрить, располагать, расположить въ свою пользу. Загоджує судців. НВолын. у. Старшина побив мене та загодив справника — півсотні карбованців одвіз. Канев. у. Щоб і ту загодить, і мене не розгнівить. НВолын. у. См. Загаждати.