Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/заохочувати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
З
заохочувати
Берлін: Українське слово, 1924

Заохо́чувати, чую, єш, сов. в. заохо́тити, хо́чу, тиш, гл. Возбуждать, возбудить желаніе, привлекать, привлечь, поощрять, поощрить. Роздмухували огонь на Україні, заохочуючи благочестивих до Унії. Левиц. (Правда 1868, 485). Він, щоб нас удруге заохотити, давав нам на обід баранини і кашу молошну. Грин. II. 233. Ми, старії, тільки поїдемо поле зажати, молодіж заохотити. Г. Барв. 16.