Словарь української мови (1924)/запечатувати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
З
запечатувати
Берлін: Українське слово, 1924

Запеча́тувати, тую, єш, сов. в. запеча́тати, таю, єш, гл. 1) Запечатывать, запечатать. Візьми шматочок сургучу, що листи запечатують. Ком. I. 14. Писав, писав, та чим иншим запечатав. Ном. № 6082. 2) Закрывать, закрыть для погребенія (гробъ). Запечатати (труну) батюшка обіцяв зайти на цвинтарь. Мир. Пов. II. 120. Въ нѣкоторыхъ мѣстностяхъ Галиціи запеча́тати — похоронить. Піп запечатав дитину. Вх. Зн. 20.