Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/обжинати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
О
обжинати
Берлін: Українське слово, 1924

Обжина́ти, на́ю, єш, сов. в. обжа́ти, обіжну́, неш, гл. 1) Обжинать, обжать, сжать вокругъ чего. Пшениченьку жну, а кукіль обжинаю. Чуб. V. 859. Де-де на стерні і будяк стояв сиротою; обжали бідолаху. Св. Л. 45. 2) Обгонять, обогнать, работая серпомъ. Вона не хутко жне. Ми як удвох жали, так я її на вісім снопів за день обжинала. Черниг. у.