Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/обколупувати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
О
обколупувати
Берлін: Українське слово, 1924

Обколу́пувати, пую, єш, сов. в. обколупа́ти, па́ю, єш, гл. Облупливать, облупить, обковыривать, обковырять. Занехаяні і обколупані негодою будинки-кам'яниці. К. (О. 1861. II. 233).