Словарь української мови (1924)/облупувати
| ◀ облуплюватися | Словарь української мови О облупувати |
облупуватися ▶ |
|
Облу́пувати, пую, єш, сов. в. облупа́ти, па́ю, єш, гл. Обковыривать, обковырять, отрывать, отбивать, отбить обмазку. Щоб не облупувало дощем огради, залізом покрили. Харьк. г. Облупала стіну, — буду знову мазати, бо погано було. Харьк.