Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/оболонь

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
О
оболонь
Берлін: Українське слово, 1924

Оболо́нь, ні, ж. Низменное луговое пространство. Мкр. Н. 23. В чистім полі на оболоні там іграв коник вороненький. Нп. Приїхав гість та й став на поміст, роспустив коні по всій оболоні. Ном. стр. 291, № 32.