Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/обплітати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
О
обплітати
Берлін: Українське слово, 1924

Обпліта́ти, та́ю, єш, сов. в. обплести́, плету́, те́ш, гл. 1) Оплетать, оплести. І василечком обмете, і барвіночком обплете. Чуб. III. 150. 2) Огораживать, огородить.