Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/обрубувати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
О
обрубувати
Берлін: Українське слово, 1924

Обру́бувати, бую, єш, сов. в. обруба́ти, ба́ю, єш, гл. 1) Обрубать, обрубить. Треба обрубати кригу на колодязі, бач як здорово намерзло. 2) — криницю. Вставить срубъ въ родникъ. Чуб. III. 150. Ой у полі криниченька обрубленая. Чуб. III. 149.